22 січня в українській історії — дата виняткового значення. Вона поєднує одразу дві фундаментальні події державотворення: перше проголошення незалежності України у ХХ столітті та ідею соборності українських земель. Саме цього дня у 1918 році було ухвалено IV Універсал Української Центральної Ради — документ, який уперше юридично закріпив повну державну самостійність України. Про це нагадує Генеральний штаб ЗСУ.
IV Універсал: перше проголошення незалежності
22 січня 1918 року Українська Центральна Рада ухвалила IV Універсал — акт, що проголосив Українська Народна Республіка незалежною державою.
Ключові слова документа стали історичними:
«Однині Українська Народня Республіка стає самостійною, ні від нікого незалежною, вільною, суверенною державою українського народу».
Це був остаточний і безповоротний розрив з Росією та політична заява про право українського народу на власну державу.
Як ухвалювали доленосне рішення
Фактично робота над IV Універсалом розпочалася саме 22 січня, коли Мала Рада почала розгляд його тексту. Дискусії були складними й тривали кілька днів. Лише в ніч з 24 на 25 січня 1918 року, після відкритого поіменного голосування, документ був ухвалений.
У голосуванні взяли участь 49 членів Малої Ради:
- 39 — підтримали Універсал
- решта — проголосували проти або утрималися
За основу взяли найкоротший із трьох проєктів, автором якого був Михайло Грушевський — голова Центральної Ради.
Як згадує директорка Історико-меморіального музею Грушевського Світлана Панькова, голосування було публічним і напруженим. Кожен член Ради вголос заявляв свою позицію. Філософ Дмитро Чижевський, який представляв меншовицьке крило російської соціал-демократії, проголосував проти, вважаючи момент «не на часі». Пізніше він визнав це найбільшою помилкою свого життя.
Зміст і значення IV Універсалу
Документ визначив чотири стратегічні напрями:
- Проголошення повної незалежності УНР
- Доручення уряду укласти міжнародний мир
- Оголошення оборонної війни проти більшовицької Росії
- Окреслення соціально-економічних засад держави
Також Генеральний Секретаріат було перейменовано на Раду Народних Міністрів, що стало ще одним кроком до повноцінної державної структури.
Незалежність як відповідь на війну
Рішення про проголошення незалежності ухвалювалося в умовах прямої воєнної загрози. Більшовицькі війська наступали на Київ, тривали запеклі бої. Українська Центральна Рада шукала союзників і розуміла: без юридично визнаної незалежності Україна не може виступати повноцінним суб’єктом міжнародних відносин.
Саме тому проголошення незалежності відкрило шлях до Брест-Литовських переговорів, які завершилися:
- міжнародним визнанням УНР;
- підписанням мирного договору з країнами Четверного союзу.
22 січня 1919 року: ідея Соборності
Рівно через рік після IV Універсалу, 22 січня 1919 року, на Софійський майдан в Києві було проголошено Акт Злуки — об’єднання УНР і Західноукраїнська Народна Республіка.
Цей акт став символом:
- єдності українських земель;
- спільності історичної долі;
- соборницької ідеї, яка залишається фундаментом української державності й сьогодні.
Живий ланцюг 1990 року — повернення історії
21 січня 1990 року, напередодні 71-ї річниці Акта Злуки, українці знову показали світові свою єдність. Між Києвом, Львовом та Івано-Франківськом утворився живий ланцюг єднання, в якому взяли участь, за різними оцінками, від 500 тисяч до 3 мільйонів людей.
Акція стала українським аналогом «Балтійського шляху» і провісником:
- розпаду СРСР;
- відновлення незалежності України у 1991 році.
Значення 22 січня сьогодні
22 січня — це не лише дата в календарі. Це нагадування, що:
- українська незалежність має глибоке історичне коріння;
- соборність не є абстрактною ідеєю, а результатом боротьби;
- свобода України завжди виборювалася — і продовжує виборюватися.
Джерело: Український інститут національної пам’яті.