Під час масових блекаутів українцям пояснювали: електроенергії бракує, система працює на межі можливостей, а відключення — вимушений крок для збереження енергомережі. Водночас у цей самий період на ринку електроенергії сформувались умови, за яких окремі компанії могли отримувати надприбутки на різниці цін між державною та ринковою електроенергією.
Йдеться не про тариф для населення, який залишався фіксованим, а про великі обсяги електроенергії, що продавалися на ринку для бізнесу та бюджетних установ.
Фіксований тариф для людей і ринкова ціна для всіх інших
Для населення в Україні діє адміністративно встановлений тариф — 4,32 грн за кВт·год. Ця ціна не є ринковою і не змінюється щодня. Вона забезпечується за рахунок спеціального механізму, коли частина електроенергії державних виробників примусово резервується саме для побутових споживачів.
Усі інші — бізнес, водоканали, лікарні, транспорт, військові частини — купують електроенергію за ринковими цінами, які можуть змінюватися щодня і навіть щогодини.
Під час блекаутів ціни на ринку «на добу наперед» коливалися в межах 10–13 грн за кВт·год, а в окремі пікові години — ще вище.
Хто продає електроенергію державі і бізнесу
Ключовим виробником електроенергії в Україні є Енергоатом, який забезпечує понад 60% загального виробництва. Саме атомна генерація є найдешевшою у виробництві.
Але державні атомні електростанції не продають електроенергію напряму кінцевим споживачам. Значна частина обсягів реалізується через аукціони або за двосторонніми договорами трейдерам — оптовим посередникам.
І саме на цьому етапі з’являється ключовий момент схеми.
Коли дешева електроенергія стає джерелом надприбутків
У період блекаутів Енергоатом продавав частину електроенергії за цінами, суттєво нижчими за поточні ринкові. В окремих випадках мова йшла про рівень близько 7–7,6 грн за кВт·год.
На той момент учасники ринку вже розуміли, що:
- дефіцит електроенергії зберігатиметься;
- імпорт з Європи дорогий;
- цінові обмеження на ринку можуть бути підвищені.
У результаті електроенергія, куплена у державного виробника за 7 грн, через короткий час перепродавалася:
- бізнесу,
- комунальним підприємствам,
- бюджетним установам
уже по 10–13 грн за кВт·год.
Різниця у 2,5–5,5 грн з кожного кіловата формувала чистий прибуток оптового посередника.
- держава могла б продати електроенергію дорожче і отримати більше доходів;
- але продає дешевше;
- різницю між дешевою ціною і ринковою забирає приватний посередник.
Фактично бюджет недоотримує мільярди гривень, які могли б піти:
- на підтримку фіксованого тарифу для населення;
- на ремонт енергомереж;
- на зменшення боргів енергокомпаній.
Як це відчуває звичайна людина
Попри тариф 4,32 грн, населення все одно оплачує цю схему опосередковано:
- через дорожчу воду і тепло (водоканали купують електроенергію по ринку);
- через вищі тарифи на транспорт;
- через подорожчання товарів і послуг;
- через бюджетні дірки, які згодом покриваються податками або боргами.
Іронія полягає в тому, що під час блекаутів, коли людям пояснювали необхідність економії, приватніпосередники заробляли на різниці цін надвисокі маржі, нетипові для енергоринку.
Реакція ринку
Після публічного розголосу окремі компанії, зокрема Д.Трейдинг, заявили про готовність відмовитися від угод на закупівлю наддешевої електроенергії, щоб не бути залученими до інсайдерського скандалу. Водночас більшість учасників ринку публічних заяв не робили.
Висновок
Блекаути стали не лише випробуванням для енергосистеми, а й тестом для ринку. Продаж державної електроенергії за цінами нижчими за ринкові створив ситуацію, за якої:
- держава втрачала доходи;
- посередники отримували надприбутки;
- населення оплачувало наслідки через інші тарифи й ціни.
Ця схема не відображається в платіжці за світло, але відчувається в кожному домогосподарстві.