Навколо майбутнього Гренландії розгортається гостра міжнародна дискусія після заяв президента США Дональда Трампа про нібито досягнуту «рамкову угоду» щодо острова між США та НАТО.
Прем’єр-міністерка Данії Метте Фредеріксен підтвердила, що протягом середи та четверга спілкувалася з генеральним секретарем НАТО Марком Рютте — як до його розмови з Трампом, так і після неї. Водночас у Копенгагені наголошують: жодних переговорів про зміну статусу або «афіліацію» Гренландії не велося. Про це повідомляє TV2.
Міністр оборони Данії Троелс Лунд Поульсен заявив, що Марк Рютте не мав мандату вести переговори від імені Данії.
«Це не так, ніби Марк Рютте сидів і домовлявся про угоду від імені Данії. Він цього не робив», — наголосив Поульсен у коментарі DR.
За його словами, після зустрічі Трампа з Рютте ситуація виглядає «кращою, ніж напередодні», однак жодних юридично зобов’язуючих рішень ухвалено не було.
Китай відкидає звинувачення
Окрему реакцію викликали заяви США та НАТО про необхідність посилення присутності в Гренландії через «загрозу з боку Китаю та Росії». У Міністерстві закордонних справ Китаю ці твердження назвали безпідставними.
Речник МЗС КНР Го Цзякунь заявив, що Пекін виступає проти використання «вигаданих загроз» як приводу для реалізації геополітичних інтересів.
«Китай проти практики створювати щось із нічого та використовувати Китай як виправдання для власної вигоди», — зазначив він.
Прем’єр-міністр Норвегії Йонас Гар Стьоре заявив, що заяви Трампа щодо Гренландії виглядають як «одержимість» островом. За його словами, погрози економічного тиску на союзників були безпрецедентними, але наразі від них відмовилися.
Він також наголосив, що будь-які рішення щодо безпеки Арктики мають ухвалюватися колективно, в межах НАТО, а не односторонньо.
Раніше Дональд Трамп заявив, що рамкова угода щодо Гренландії нібито «вже готова» і матиме безстроковий характер. На тлі цих заяв він також оголосив про скасування мит на європейські товари, які мали набути чинності з 1 лютого.
Втім, офіційні представники Данії та НАТО наразі спростовують існування будь-якої домовленості, яка б змінювала статус Гренландії.