Народний депутат Ярослав Железняк оприлюднив детальний розбір складної офшорної структури, яку, за його словами, могли використовувати бізнесмен Міндіч та міністр енергетики Герман Галущенко для маскування походження коштів.
За оцінкою депутата, схема була вибудувана «розумно і професійно» — з кількома рівнями захисту, щоб максимально ускладнити роботу слідчих. І якби детективи Національного антикорупційнного бюро України не вилучили документи та не отримали міжнародну допомогу, зокрема від Швейцарії, розкрити ланцюг операцій було б практично нереально.
Перший рівень — «респектабельний» офшор
Базовою ланкою називають юрисдикцію Ангільї (самоврядна заморська територія Великої Британії). На відміну від класичних офшорів на кшталт Кіпру чи Панами, тут активно реєструють інвестиційні фонди.
Саме це і дає ефект «легальності»: коли банк бачить платіж від інвестфонду, він сприймає його як звичайну фінансову операцію, а не можливе відмивання грошей.
За описом Железняка, готівку могли конвертувати у криптовалюту, після чого ці кошти формально спрямовувалися на купівлю акцій такого фонду. У підсумку гроші отримували чисту історію походження.
Другий рівень — повна анонімність власників
Щоб приховати бенефіціарів, у структурі з’являлася ще одна компанія з юрисдикції Маршаллових Островів (тихоокеанська держава в Мікронезії).
Це одна з найбільш закритих офшорних зон у світі: відкритих реєстрів директорів і власників немає, а документи зберігаються лише локально. Отримати їх з-за кордону майже неможливо.
Третій рівень — захист від конфіскації
Навіть після «відмивання» коштів їх потрібно було захистити від можливого арешту. Для цього, за словами депутата, використовували трасти на острові Невіс (острів у групі Підвітряних островів у Карибському морі. Є частиною держави Сент-Кіттс і Невіс із правом виходу з його складу).
Цю юрисдикцію юристи називають однією з найскладніших для кредиторів: вона не визнає рішення іноземних судів і має короткі строки позовної давності. Фактично це додатковий бар’єр проти конфіскації активів.
Дорога конструкція
Обслуговування такої багаторівневої схеми коштує дорого — орієнтовно до 100 тисяч доларів на рік. Тому, як зауважив Железняк, навряд чи її створювали під особисті доходи одного чиновника. Йдеться про значно більші обсяги коштів.
Фактично це класична трирівнева модель: інвестфонд для «очищення» грошей, закритий офшор для анонімності та траст для юридичного захисту. Саме така комбінація робить розслідування довгим і складним.