На 98-му році життя відійшов у вічність Філарет (Михайло Денисенко) — одна з найвпливовіших постатей в історії сучасного українського православ’я. Його життя стало відображенням складного шляху України до духовної незалежності, а його діяльність — символом боротьби за автокефалію церкви.
Про смерть духовного лідера повідомив предстоятель Епіфаній (Сергій Думенко). За словами речника Київської митрополії, Євстратія (Зорі), причиною смерті стали наслідки загострення хронічних захворювань.
Останні дні та прощальні слова
Серце патріарха зупинилося після тривалого погіршення стану здоров’я, через що його раніше було госпіталізовано. Звістка про смерть швидко поширилася Україною, викликавши хвилю співчуття серед вірян, духовенства та громадськості.
Митрополит Епіфаній закликав до молитви за упокій душі покійного, підкресливши його роль у становленні незалежної української церкви:
Українська паства повинна об’єднатися в молитві за новопреставленого патріарха, який присвятив усе своє життя служінню Богу та Україні.
Життєвий шлях: від Донеччини до духовного лідерства
Майбутній патріарх народився 23 січня 1929 року в селі Благодатне на Донеччині. Його шлях до духовного служіння розпочався з навчання в Одеській духовній семінарії, після чого він продовжив освіту в Московській духовній академії, де здобув ступінь кандидата богослов’я.
У 21 рік він прийняв чернечий постриг, що стало визначальним кроком у його житті. Уже в 1962 році Філарет був висвячений у єпископи, а через кілька років отримав одну з ключових ролей у церковній ієрархії — став екзархом України.
Цей період припав на часи Радянського Союзу, коли релігійне життя перебувало під жорстким контролем держави. Попри це, Філарет зумів зміцнити позиції православної церкви в Україні.
Боротьба за незалежність української церкви
Після проголошення незалежності України у 1991 році Філарет став одним із головних ініціаторів відокремлення української церкви від Московського патріархату.
Він очолив рух за створення Української православної церкви Київського патріархату — структури, яка стала символом духовної незалежності країни.
Цей крок викликав жорстку реакцію з боку Російська православна церква, яка:
- позбавила його сану
- наклала анафему
Попри це, Філарет продовжив діяльність, ставши моральним авторитетом для мільйонів українців.
Томос і створення нової церкви
Одним із ключових моментів у житті патріарха стало створення Православної церкви України.
15 грудня 2018 року відбувся Об’єднавчий собор, який став історичною подією — було створено єдину помісну православну церкву.
А вже 6 січня 2019 року Вселенський патріарх надав томос про автокефалію — документ, який закріпив незалежність української церкви на міжнародному рівні.
Спочатку Філарет підтримав цей процес і обрання митрополита Епіфанія предстоятелем. Однак згодом між ними виникли розбіжності.
Конфлікт і останні роки
Після отримання томосу Філарет публічно висловив незгоду з його умовами. Він критикував документ та заявив про намір відновити діяльність Київського патріархату.
Цей крок спричинив напруження всередині церковного середовища.
З 2019 року Філарет фактично перебував “на спокої”, залишаючись символічною постаттю, але вже без активної участі в управлінні церквою.
Значення постаті Філарета
Філарет — це не просто церковний діяч. Це людина, яка:
- формувала сучасну релігійну карту України
- впливала на політичні та суспільні процеси
- стала символом боротьби за духовну незалежність
Його діяльність оцінюють по-різному, але беззаперечним залишається факт: він був центральною фігурою у процесі становлення української церкви.
Пам’ять, що залишиться
Попри суперечності останніх років, ім’я Філарета назавжди залишиться в історії України. Його внесок у розвиток православ’я важко переоцінити.
Він прожив довге життя, сповнене боротьби, віри та служіння.
І хоча його серце зупинилося, пам’ять про нього — як про людину, що змінювала історію — залишиться назавжди.