Головне управління розвідки Міністерства оборони України оприлюднило на порталі War&Sanctions інтерактивну схему та технічні дані нової модифікації ударного безпілотника “ґєрань-2” серії “Э”, який тепер одночасно несе переносний зенітно-ракетний комплекс і повноцінну бойову частину.
За даними розвідки, російська армія адаптує свої дрони у відповідь на ефективну роботу Повітряних сил та армійської авіації України, намагаючись перетворити “ґєрані” не лише на засіб удару по землі, а й на платформу для ураження повітряних цілей.
ПЗРК “Верба” на борту дрона
Раніше ГУР повідомляло про застосування “ґєрані-2” із радянською ракетою класу “повітря–повітря” Р-60. Тепер розвідка зафіксувала нову конфігурацію — безпілотник оснащений ПЗРК “Верба”, який інтегрований у конструкцію дрона.
Управління такою модифікацією здійснюється вручну оператором у режимі реального часу. Для цього використовується китайська оптична камера Honpho TS130C-01, встановлена у носовій частині, та mesh-модем Xingkay Tech XK-F358.
Після виявлення повітряної цілі оператор дистанційно запускає спеціальний алгоритм підготовки ракети: спочатку активується батарея і система охолодження головки самонаведення, після чого відкривається захисна кришка ПЗРК. Спусковий механізм ракети зафіксований у натиснутому положенні, тому пуск відбувається автоматично одразу після захоплення цілі.
Дрон залишається ударним навіть після запуску ракети
Ключовою відмінністю цієї версії є те, що дрон зберігає основну бойову частину навіть після відстрілу ракети. На зразку, який досліджувало ГУР, встановлена термобарична бойова частина ТББЧ-50М.
Це означає, що “ґєрань” після використання ПЗРК може продовжити політ і завдати удару по наземній цілі, керуючись або за заздалегідь заданими координатами, або оператором.
Сучасна електроніка з різних країн світу
У конструкції дрона використано стандартний для таких БпЛА набір електроніки: польотний контролер, інерційну навігаційну систему, 12-канальний навігаційний приймач “комєта”, трекер на базі мікрокомп’ютера Raspberry та 3G/4G-модемів.
Вперше в інерціальній навігаційній системі зафіксовано 6-осьовий модуль SCH1633-D0I виробництва Murata (Японія) — рішення, яке наприкінці 2024 року презентували для цивільних автомобільних систем автономного керування.
За даними War&Sanctions, походження електронних компонентів охоплює США, Китай, Швейцарію, Тайвань, Японію, Німеччину та Велику Британію. Повний перелік деталей із маркуванням і фотографіями оприлюднено у відкритому доступі на порталі.
Мета публікації
У ГУР наголошують, що розкриття складу та походження компонентів спрямоване на викриття міжнародних технологічних ланцюгів, які забезпечують російську військову промисловість, і має сприяти посиленню санкційного тиску на компанії та країни, залучені до постачання цих елементів.