📌 Джерело: Європейська правда
25 червня Вірменія опинилася в епіцентрі політичного скандалу: гучні арешти, звинувачення у спробі силового перевороту та конфлікт із церквою — усе це створює враження добре скоординованого сценарію.
Влада офіційно заявила, що викрила мережу, яка планувала «силове захоплення влади». І це не просто гучна заява: серед затриманих опинилися не лише відомі опозиційні активісти, а й представники духовенства — зокрема кілька священників Вірменської апостольської церкви, включно з архієпископом Багратом Галстаняном. Саме він був обличчям масових протестів проти чинної влади минулого року.
Але це лише одна лінія фронту у запеклій політичній боротьбі, яка розгортається у Вірменії. Напередодні правоохоронці затримали російського олігарха вірменського походження Самвела Карапетяна. Водночас уряд вирішує долю його ключового активу — компанії “Електрична мережа Вірменії”, яку планують націоналізувати.
Додайте сюди ще один конфлікт: прем’єр-міністр Нікол Пашинян відкрито вступив у протистояння з Вірменською апостольською церквою. Його вимога — відставка Верховного Патріарха і Католикоса всіх вірмен Гарегіна II — лише підливає масла у вогонь.
Усе це відбувається на тлі підготовки до наступних парламентських виборів, запланованих на наступний рік. Чи є тут зв’язок? Сценарій виглядає занадто зрежисованим, щоб бути випадковістю.
Та попри гучні заяви, залишається багато відкритих питань. Чи справді йдеться про спробу держперевороту, за якою стоїть Москва? А можливо, все це — частина гри Пашиняна, який зачищає опозицію і церковну ієрархію напередодні виборів?
І головне — як усі ці події вплинуть на зовнішньополітичний курс Вірменії?
🔺 «Священна боротьба» чи змова? Пашинян заявляє про зірваний сценарій кривавого перевороту
«Правоохоронці запобігли масштабному плану “олігархічно-духовної мафії”, спрямованому на дестабілізацію та силове захоплення влади у Вірменії», — так 25 червня у Facebook заявив прем’єр Нікол Пашинян.
Офіційна інформація Слідчого комітету була скупа, однак видання Civic швидко оприлюднило нібито повний «план перевороту». Відповідно до цих матеріалів, заколот готував опозиційний рух «Священна боротьба», який до цього обмежувався масовими мирними протестами.
Слідчі стверджують, що організатори планували створити близько 200 ударних груп по 20–25 осіб, переважно з колишніх військових. Днем X мало стати 21 вересня — День незалежності Вірменії. Саме цього дня ударні групи мали здійснити серію терактів, аби спричинити «неконтрольований хаос» у країні. Загалом, за словами силовиків, групи вже налічували близько тисячі завербованих учасників.
Подальші кроки залишилися поза офіційним описом, проте в оприлюднених документах є знаковий пункт: у разі успіху «всіх ключових акторів» планували вивезти «до нейтральної держави» за участі російських емісарів.
🚓 Перша партія арештів: архієпископ і «ударні» політики
Поліція повідомила про затримання 14 осіб, яким суд Єревана обрав двомісячний арешт. Найрезонансніше ім’я у переліку — архієпископ Баграт Галстанян, екс-очільник Тавуської єпархії Вірменської апостольської церкви й харизматичний лідер минулорічних протестів у Тавуші проти кордонного компромісу з Азербайджаном.
Після тих акцій Галстанян залишив церковну посаду, отримав дозвіл католикоса зайнятися політикою й відкрито заявив про амбіції очолити уряд. Саме його затримання Пашинянові критики вважають «зачисткою конкурента» перед парламентськими виборами-2025.
💼 Друга хвиля: олігарх і стратегічна енергетика
Це вже друга серія гучних арештів за тиждень. 18 червня в кайданках опинився мільярдер Самвел Карапетян, російський бізнес-магнат вірменського походження. Хоча основні активи Карапетяна зосереджені в РФ, у Вірменії він контролював оператора «Електричні мережі Вірменії» та, за чутками, плекав власні політичні плани.
Слідство вважає, що монополія на національну електромережу давала Карапетяну важіль для шантажу уряду через можливу енергетичну дестабілізацію. Кабмін відреагував миттєво: спочатку ввів тимчасове управління, а вже 26 червня прем’єр Пашинян оголосив про рішення націоналізувати компанію.
Таким чином, церковна опозиція, проросійський бізнес та особисті амбіції зійшлися в одному вузлі. Чи йдеться справді про відвернення кремлівського перевороту, чи про наперед сплановану зачистку перед виборами — відповідь усе ще тоне у політичному димі Єревана.
🔥 Конфлікт без табу: Пашинян звинувачує патріарха у батьківстві, обіцянках і обрізанні
Попри те, що рух «Священна боротьба» не приховував своїх планів повалення уряду, влада Вірменії лише зараз розпочала активні дії проти нього. Чому ж так пізно?
Одне з пояснень – невпевненість у лояльності силовиків. За словами політолога та ексдепутата партії Пашиняна «Громадянський договір» Мікаеля Золяна, у силових структурах залишалося багато проросійських елементів, і лише після Другої карабаської війни (кінець 2020 року) почалося «очищення» спецслужб.
Він наголошує: у день арешту олігарха Карапетяна було звільнено голову Служби національної безпеки Армена Абазяна – ймовірно, за небажання затримувати мільярдера. Це могло стати точкою неповернення: тепер, на думку політолога, Пашинян відчуває повну контрольованість силових відомств і готовий діяти сміливо.
⛪ Церковна вертикаль під атакою
Наступною мішенню стали високопоставлені ієрархи Вірменської апостольської церкви. Йдеться не просто про кілька затримань, а про повноцінний розрив між урядом і церквою. Із самого початку правління Пашиняна відносини з церковним лідером, католикосом Гарегіном II, були вкрай напруженими.
Керівництво ВАЦ традиційно асоціюється з проросійським табором та попередніми елітами. Але в останні місяці ситуація загострилась: церква відверто критикує Пашиняна, а антивладні проповіді стали нормою. Один зі священників, Заре Ашурян, публічно порівняв прем’єра з Юдою, звинуватив у нехристиянській поведінці та… натякнув на відсутність обрізання.
💥 «Хочу показати патріарху… правду»
Пашинян не залишив це без відповіді. У фейсбук-дописі він запропонував священнику та самому патріарху прийти до нього, щоб він «довів протилежне» щодо свого обрізання.
Ба більше — прем’єр відмовився визнавати церковний титул Гарегіна II, називаючи його світським іменем Ктрич Нерсисян. Така демонстративна зневага — не випадкова. Адже Пашинян звинуватив патріарха у порушенні церковної обітниці безшлюбності: мовляв, він має дитину, що дискваліфікує його від займаної посади.
«Гарегін II не має права бути ні єпископом, ні архієпископом, ні католикосом. Ктрич Нерсисян повинен звільнити Патріархат. Вірменська Апостольська Церква потребує нового католикоса — з чистою репутацією та перевіреною поведінкою», – заявив прем’єр.
Ймовірність того, що подібна атака призведе до реального відсторонення патріарха, мінімальна. Проте така кампанія цілком може послабити вплив церкви на політичні процеси. Принаймні — до виборів 2025 року.
🎯 Погром опозиції чи атака Кремля? У Вірменії знову вирішується курс країни
Парламентські вибори у Вірменії заплановані на 7 червня 2026 року, і поки немає жодних ознак, що їх можуть провести раніше. Та політична криза вже вибухнула. Чому?
Чи це розправа Пашиняна з опонентами напередодні виборів? Чи частина ширшого російського плану, який охоплює не лише Україну, а й Молдову, Грузію та Вірменію?
🧨 Крах рейтингу і боротьба за виживання
У влади зараз не найкращі електоральні позиції. На муніципальних виборах у другому за розміром місті Вірменії – Гюмрі – партія Пашиняна «Громадянський договір» хоч і перемогла, але союзників для коаліції не знайшла. У підсумку мером став опозиціонер від Комуністичної партії, а більшість сформували антиурядові сили.
Опозиція вважає, що нинішні арешти – це спроба Пашиняна паралізувати радикальні політичні сили і тим самим змусити їх прихильників втратити інтерес до виборів. Водночас уряд апелює до безпеки – мовляв, мова йде не про опозицію, а про змову, організовану під іноземним впливом.
🔍 А може – не Пашинян грає першим?
Політолог Мікаель Золян наголошує, що зв’язок підозрюваних з РФ виглядає очевидним. За його словами, ситуація може мати не лише внутрішньополітичну, а й зовнішню динаміку:
«Росія намагається показати, що наступає по всіх фронтах — в Україні, Молдові, Грузії. Вірменія — ще один фронт, де результат їм потрібен уже зараз, не чекаючи виборів», – каже Золян.
Москва завжди сприймала Пашиняна як «чужого». Після Революції оксамитової весни він не став проросійським лідером, а навпаки — дедалі частіше демонстрував прозахідні настрої. Хоч і намагався уникати прямого конфлікту з Кремлем (зокрема, брав участь у параді 9 травня в Москві), це не змінило ставлення до нього в Росії.
За часів Пашиняна Вірменія фактично вийшла з ОДКБ (військового блоку під егідою РФ) і розпочала діалог про потенційний вступ до ЄС. Ці кроки зробили Єреван небажаним партнером для Кремля.
🌍 У тіні великої геополітики
На темпи прозахідного руху Вірменії вплинули геополітичні події, зокрема перемога Дональда Трампашвидке завершення війни в Україні. Це породило побоювання, що РФ отримає нові ресурси і може спрямувати їх на тиск у Південному Кавказі.
Саме це, як вважають деякі аналітики, пояснює і візит Пашиняна до Москви, і тимчасову паузу в курсі на ЄС. Але в разі провалу «мирного плану Трампа», Єреван знову повернеться до прозахідної політики, а це змусить РФ поспішати зі спробою впливу.
У будь-якому випадку, події у Вірменії – це не лише історія про внутрішню боротьбу. Це ще одна гаряча точка, де вирішується майбутнє цілої геополітичної лінії розлому.
