Ціни на цукор в Україні. Що очікувати?

Ціни повзуть вгору попри рекордний урожай

Ще з початку року на українському ринку цукру намітилося тривожне підвищення цін. Станом на лютий 2025-го середня роздрібна ціна кілограму цукру в супермаркетах трималася близько 34–35 грн– показник, що залишався стабільним після незначного зниження з грудня. Однак вже з середини лютого оптові котирування рвонули вгору. За даними галузевих експертів, лише за місяць гуртова ціна зросла на 16%, сягнувши 26 грн/кг (без ПДВ). Для кінцевого споживача це означає, що незабаром полиці магазинів також перепишуть цінники у більший бік. Як пояснюють аналітики, оптове подорожчання з певним лагом передається в роздріб – супермаркети змушені реагувати та піднімати вартість для покупців. Тож весна 2025 року принесла українцям не лише тепло, а й «солодкий шок» у гаманцях.

Парадоксально, що відбувається це на тлі рекордного врожаю та значних запасів. За оцінками Мінагрополітики, упродовж 2023 року і на початку 2024-го було вироблено близько 1,8 млн тонн цукру, тоді як внутрішнє споживання країни складає лише до 1 млн тонн на рік. Тобто дефіциту немає – навпаки, на ринку спостерігається надлишок пропозиції. Дійсно, після торішнього збору цукрових буряків ціни восени навіть дещо відкочувалися: з початку вересня 2024-го вітчизняний цукор подешевшав на 5–10% – до 21–22 тис. грн/т (без ПДВ) на заводському складі. Середня гуртова ціна на початку 2024 року стабілізувалася на рівні 23–24 грн/кг, а відпускна (заводська) – близько 26,5–27,5 грн/кг. Здавалося б, із такими обсягами виробництва цукор мав би лишатися доступним. Та вже до весни ринкові реалії змінилися: солодкий надлишок перетворився на дефіцитні відчуття, а цінова крива пішла вгору.

Експорт і сезонність – головні рушії подорожчання

Що ж штовхає ціни вгору всупереч великому врожаю? Експерти називають кілька ключових чинників. Перший – сезонність виробництва. Традиційно в Україні цукор виробляють восени, під час переробки зібраних буряків, а взимку заводи поступово зупиняються. Натомість із січня ринок переходить до споживання складських запасів. Пропозиція потроху скорочується, створюючи передумови для зростання вартості продукту до нового врожаю. Така тенденція повторюється щороку: «сезонно ми бачимо зростання котирувань з січня по червень-липень», підтверджують аналітики аграрного кооперативу «ПУСК». Іншими словами, ближче до літа цукор зазвичай дорожчає сам по собі, навіть без зовнішніх потрясінь. Цьогоріч цей звичний сезонний тренд повною мірою дав про себе знати – ціни пішли вгору від Нового року і досі не збавляють обертів.

Другий і вирішальний фактор – активний експорт українського цукру за кордон. Вітчизняні виробники максимально скористалися кон’юнктурою світового ринку. Ще торік, на хвилі скасування мит ЄС для України, наші цукровари здійснили безпрецедентний прорив: за маркетинговий рік 2023/24 експорт цукру досяг майже 700 тис. тонн, що становило половину від усього виробленого обсягу. За оцінками асоціації «Укрцукор», у нинішньому сезоні 2024/25 експорт вже становить 494 тис. тонн (із них майже 197 тис. тонн лише за період січень–квітень 2025). Левова частка – 90% – українського солодкого продукту пішла на світові ринки, і лише 10% експорту припало на країни ЄС. Основними покупцями стали Туреччина, Лівія, інші держави Близького Сходу й Африки. Від початку 2025 року додалася й Європа: ЄС відкрив нові квоти на безмитне постачання українського цукру з 1 січня, тож експортери кинулися освоювати і цей напрям. По суті, український ринок вийшов на глобальну арену, що підняло внутрішні ціни. «Попит із цих країн (традиційних імпортерів) зберігається, а додатковий інтерес із боку Європи лише посилює ріст цін», – пояснюють в ПУСК. Іншими словами, активний експорт «вимітає» надлишки з внутрішніх комор, залишаючи для українського споживача менший ресурс і, відповідно, дорожчий товар.

До цього додається високий внутрішній попит. Після двох воєнних років, коли споживання було стриманішим, українці повертаються до звичних харчових потреб. За даними того ж кооперативу «ПУСК», наразі спостерігається підвищений попит на цукор і всередині країни. Йдеться як про населення (домогосподарства активно закуповують цукор для консервування, випічки тощо), так і про харчову промисловість. Кондитери, виробники напоїв та інші підприємства змушені купувати цукор за будь-якою ціною, аби забезпечити своє виробництво. Таким чином, український цукор зараз «на розхват» як за кордоном, так і вдома – що й провокує здорожчання.

Варто згадати і про фактор державного регулювання та торгівельних обмежень, який також впливає на ринок. Хоч прямих цінових інтервенцій уряд не запроваджував, але існує Меморандум між Мінагрополітики та виробниками щодо граничних обсягів експорту. На 2023/24 МР був визначений ліміт 650 тис. тонн експорту, аби уникнути дефіциту всередині країни. За даними аналітиків, восени експорт дійсно пригальмував: через логістичні та збутові проблеми в окремі місяці він падав із ~100 тис. тонн до лише 3–4 тис. тонн. Це тимчасово накопичило запаси на внутрішньому ринку та стримало зростання цін. Втім, на початку 2025-го експортери надолужили згаяне – в межах дозволеного обсягу вивезли сотні тисяч тонн цукру за кордон. У результаті нині внутрішні запаси хоч і достатні, але вже не надлишкові. До того ж, Євросоюз у 2023-му повернув квотування імпорту українського цукру (річна квота 262,7 тис. тонн з липня 2023) після протестів європейських фермерів. Ці квоти нині фактично вичерпуються – за перші місяці 2025 року значну їх частину вже використано. Якщо Брюссель піде далі й обмежить імпорт нашого цукру ще сильніше (що обговорюється в Єврокомісії на тлі скарг європейських виробників), українські заводи шукатимуть інші ринки. Втім, вітчизняні цукровари готові до цього: «навіть якщо ЄС вирішить обмежити імпорт… Україна зможе перенаправити експортні поставки в інші країни, що допоможе утримати високу вартість продукції», запевняє аналітик Олексій Тартаківський. Тобто виробники налаштовані підтримувати ціни на високому рівні, переорієнтовуючи експортні потоки – і сподіватися на різке падіння цін через “зайвий” цукор на внутрішньому ринку не варто.

Додатково впливає загальноекономічна ситуація – знецінення гривні та інфляція. За даними Держстату, у лютому 2025 року споживчі ціни на продукти в Україні в середньому були на 15,2% вищі, ніж рік тому, але цукор подорожчав лише на 4,3% за рік. Це свідчить, що минулого року цінник на цукор вже був високим і певний час залишався відносно стабільним. Проте з прискоренням інфляції навесні (НБУ фіксує 15% річної інфляції та прогнозує її уповільнення влітку) тиск на собівартість цукру зростає – дорожчають енергоносії, пальне, зарплати. Отже, навіть із суто економічних міркувань солодкий продукт повзе вгору в ціні, як і багато інших товарів.

Споживачам – гіркий присмак солодощів

Для пересічних українців стрімке підвищення цін на цукор не проходить безслідно. Домогосподарки, які готуються до сезону варення та консервації, помічають: цукор на базарі й у магазині дорожчає щотижня. Якщо на початку року можна було купити кілограм за ~30 грн, то нині середній цінник перевалив за 33–34 грн/кг і продовжує збільшуватися. У деяких торговельних мережах вартість уже близька до 40 грн за кіло, особливо фасованого цукру преміум-якості. Подорожчання відбувається поволі, але впевнено, і б’є по гаманцю: адже цукор – базовий продукт, який є практично в кожній продуктовій корзині. Це означає зростання витрат сімейного бюджету на чай-каву, домашню випічку, солодкі напої. А враховуючи ланцюгову реакцію, невдовзі можуть подорожчати й інші продукти, що містять цукор – від печива до йогуртів.

Експерти радять споживачам не зволікати і за можливості робити запаси завчасно. Адже всі фактори вказують: дешевше не буде, принаймні до нового врожаю. «Через деякий час супермаркети та магазини будуть змушені підняти ціни для кінцевих споживачів», – попереджають аналітики, закликаючи українців готуватися до чергового стрибка вартості продукту. Особливо відчутним це здорожчання буде влітку, коли традиційно зростає споживання цукру (сезон холодних напоїв, морозива, домашніх консервацій). Тож вже зараз дехто закуповує кілька мішечків «про запас», остерігаючись, що за місяць-другий цінники можуть неприємно вразити. Звісно, панічних атак на полиці немає – ринок насичений, товар є в наявності. Але психологічний чинник грає роль: солодкий продукт починає сприйматися як стратегічний. Тим більше, пам’ятаючи досвід пандемії і перших місяців війни, коли цукор був у дефіциті, люди не хочуть знову опинитися перед порожніми полицями або захмарними цінами.

Для соціально вразливих верств – пенсіонерів, малозабезпечених сімей – підвищення цін на цукор стало справжнім випробуванням. Адже одночасно дорожчають і інші харчі, але саме цукор традиційно був одним із найдоступніших продуктів. Тепер же, аби купити кіло-друге, доводиться урізати витрати на щось інше. Дехто переходить на менше споживання солодкого чи шукає замінники (наприклад, мед), але вони теж недешеві. В містах споживачі відзначають, що акційні пропозиції на цукор зникли: раніше в супермаркетах можна було взяти знижений по акції товар, а зараз цукор рідко потрапляє під розпродаж – навпаки, мережі очікують подальшого росту цін і не поспішають збавляти маржу. Отже, для кінцевого покупця «солодке життя» стає гірким – цукор потроху перетворюється на розкіш, а не на буденний товар.

Переробна промисловість рахує збитки і прибутки

Харчова промисловість України теж відчуває на собі наслідки цукрових коливань – щоправда, вплив на різних учасників ринку протилежний. З одного боку, цукрові заводи – ті самі переробники буряку, що виробляють цукор – опинилися у виграші. Високі ціни на продукцію та активний експорт забезпечили їм добру виручку. За інформацією асоціації «Укрцукор», у 2024 році українські цукровари виробили ~1,8 млн тонн цукру, практично повторивши результат попереднього року, а приблизно половину цього обсягу вигідно продали за кордон. Такий експортний бум, безумовно, підтримує фінансове становище галузі. Вітчизняні заводи, яких минулого сезону працювало близько 30, змогли завантажити потужності і реалізувати продукцію за хорошою ціною. Валютна виручка частково компенсує їм зростання собівартості (енергія, логістика) та воєнні ризики. Не дивно, що представники цукрових компаній загалом задоволені ситуацією: ринок «розігрітий», цукор не лежить мертвим вантажем на складах. Більше того, виробники розраховують утримувати високу планку цін й надалі. Вони вже адаптувалися до нових логістичних маршрутів і мають напрацьовані канали збуту – від країн Африки до близькосхідних ринків. Якщо ж десь виникнуть бар’єри (скажімо, Європа тимчасово прикриє імпорт), наші експортери переорієнтуються, аби лиш не допустити профіциту всередині країни, що міг би збити ціну. Тобто цукрові заводи зацікавлені у дорогому цукрі, і їхня стратегія – будь-що уникнути перевиробництва, що давило б на ціну. З огляду на це, навіть очікуване невелике зменшення посівних площ під буряком у 2025 році (приблизно -5% після двох років росту площ) виглядає логічним: аграрії не хочуть вирощувати більше, ніж можуть дорого продати.

На іншому боці – підприємства, що споживають цукор як сировину. Для них нинішні цінові реалії скоріше мінус, ніж плюс. Кондитерські фабрики, виробники солодких напоїв, випічки, морозива, консервованої продукції – усі відчувають тиск зростаючих витрат. Цукор у собівартості багатьох видів харчів займає помітну частку, тож +16% до ціни цукру автоматично ріжуть їхній прибуток або ж змушують піднімати відпускні ціни на свою продукцію. Приміром, виробники печива і тортів вже попереджають про можливе подорожчання солодощів, оскільки здорожчали майже всі інгредієнти – і борошно, і масло, і тепер цукор. На полиці це може вилитися в те, що тортик до чаю чи пачка цукерок теж додадуть у ціні, перекладаючи частину тягаря на споживача. Таким чином, цукрова інфляція розповсюджується по всьому ланцюжку: страждає не лише сам по собі цукор, а й усе «солодке» в нашому раціоні.

Втім, представники переробної галузі змушені пристосовуватися. Деякі кондитери говорять про оптимізацію рецептур – наприклад, зменшення частки цукру чи перехід на підсолоджувачі там, де це можливо технологічно. Але це вихід для обмеженого сегменту продуктів. У масі ж своїй харчові підприємства перекладають витрати на кінцеві ціни, іншого шляху нема. Цікаво, що світові тенденції додають своїх викликів: поки українські виробники мучаться з дорогим цукром, на глобальних ринках б’є рекорди в ціні какао-боби та інша агросировина. Це означає, що, наприклад, шоколад та шоколадні вироби можуть дорожчати незалежно від українського цукру – через дорожче какао. Таким чином, комбінований вплив факторів може зробити солодощі ще дорожчими для українців в найближчій перспективі. Переробники опиняються між молотом і ковадлом: з одного боку, їм потрібен доступний цукор для підтримки виробництва і конкурентних цін, з іншого – ринкові умови диктують високу вартість, з якою лишається тільки змиритися або скорочувати випуск продукції. Наразі критичного спаду в харчовій промисловості не спостерігається, однак прибутки галузі «тануть», мов цукор у гарячому чаї. Якщо тенденція збережеться, переробники можуть звернутися до уряду з проханням про інтервенції – наприклад, тимчасово обмежити експорт чи створити держрезерв цукру для стабілізації цін всередині країни. Але поки що таких кроків не робилося, і ринок самостійно балансує між інтересами виробників та споживачів.

Прогнози: солодке літо чи цукровий переполох?

На порозі літа 2025 експерти дають стримані, проте різноспрямовані прогнози щодо подальшої динаміки цін. Більшість аналітиків сходяться на думці, що в найближчі місяці цукор продовжить дорожчати або щонайменше триматиметься на нинішньому високому рівні. З огляду на сезонні фактори та жвавий експорт, аналітичний центр «ПУСК» прогнозує: до червня відпускна ціна з цукрозаводів може сягнути 27–28 грн/кг (з ПДВ). Подібні цифри називають і інші фахівці: можливе підняття до 28–29 грн/кг вже в травні–червні, тобто ще на кілька гривень вище від поточних показників. Для кінцевого покупця це може означати роздрібні ціни на рівні 38–40 грн/кг у середньому по країні в розпал літа. Нинішня висхідна траєкторія навряд чи розвернеться вниз раніше, ніж почнеться новий виробничий сезон восени. «Загальний тренд, за прогнозами, залишиться висхідним», – констатують аналітики ринку. Отже, літо обіцяє бути «несолодким» в прямому сенсі – цінники можуть кусатися ще дужче.

Проте є й відносно оптимістичний сценарій. Деякі оглядачі вважають, що ближче до середини літа ситуація стабілізується, а подекуди ціни навіть трохи відкочать назад. Причина – все той же великий урожай та «надлишкова пропозиція». Якщо експортні квоти буде вибрано повністю і український цукор тимчасово перестане активно відвантажуватися за кордон, на внутрішньому ринку утвориться перехідний запас, якого з лишком вистачить задовольнити попит. В такому разі цінова крива може вирівнятися або й піти донизу. «Очікується, що влітку 2025 року ціни на цукор в Україні залишатимуться стабільними або навіть можуть знизитися завдяки надлишковій пропозиції та обмеженому експорту», – зазначають оглядачі деяких видань. Тобто, за умови стриманого експорту, внутрішній ринок «переварить» наявний цукор без ажіотажу, що зніме частину цінового тиску. До того ж, якщо справдяться прогнози щодо уповільнення інфляції та укріплення гривні, загальний фон для здешевлення харчів стане сприятливішим. На світових ринках також намітилася певна розрядка: станом на початок 2025-го глобальні цени на цукор знизилися до найнижчих за останні два роки завдяки гарному врожаю тростини в Бразилії. Тож імпортний цукор (якщо б Україна до нього вдалася) міг би коштувати дешевше. Але поки імпорт не на порядку денному – власного цукру вдосталь. Відтак, усе залежатиме від балансу «експорт vs внутрішні потреби».

На довший горизонт прогноз обережно-позитивний: дефіциту цукру не очікується, а отже, після проходження піку літнього подорожчання ціни восени можуть повернутися до більш помірних рівнів. Новий урожай буряків 2025 року, хоча й прогнозується трохи меншим, все ж забезпечить виробництво не менше 1,6–1,7 млн тонн цукру, чого достатньо для країни. До того ж, якщо експортні обмеження збережуться, пріоритетом стане саме внутрішнє постачання. Вже зараз чиновники запевняють: «Дефіциту не буде. Перехідний залишок до кінця року – понад 250 тис. тонн», тобто запас цукру перетікатиме з сезону в сезон, згладжуючи цінові стрибки. Звичайно, форс-мажори виключати не можна – погодні сюрпризи, коливання на валютному ринку чи непередбачені рішення уряду можуть скоригувати картину. Але базово Україна входить у літо 2025 з розумінням, що цукру вистачить, хоч і недешевого. Споживачам радять планувати покупки і не панікувати, виробникам – шукати компроміс між жадібністю і соціальною відповідальністю, а державі – тримати руку на пульсі ринку. Солодкий сезон починається, і всіх цікавить лише одне питання: чи не стане цукор занадто гірким на смак для українців?

Висновок: Ринок цукру в Україні станом на травень 2025 року переживає відчутне подорожчання. Ціни зростають під впливом сезонного скорочення пропозиції та рекордного експорту, який «вимиває» надлишки за кордон. Незважаючи на великий урожай і формальну відсутність дефіциту, внутрішнім споживачам доводиться платити більше – оптові котирування сягнули багатомісячного максимуму, а роздрібні ціни невпинно повзуть угору. Споживачі відчувають удар по гаманцю, готуючись до ще вищих витрат влітку. Переробна промисловість розділилася: цукрові заводи нарощують прибутки від експорту, тоді як кондитери та інші виробники змушені миритися з дорогим цукром, що збільшує їхні витрати. Прогнози на найближчі місяці різняться від подальшого зростання цін до їх стабілізації, але очевидно одне – тема цукру стає гарячою. Український «білий цінний пісок» перетворився на стратегічний товар, за розвитком ситуації навколо якого уважно стежать і домогосподарки, і урядовці, і бізнес. Чи вдасться втримати баланс між інтересами всіх сторін і не допустити, щоб солодке стало недосяжною розкішшю? Відповідь на це запитання дадуть наступні кілька місяців, протягом яких цукровий ринок обіцяє бути одним з головних ньюзмейкерів економічної фронту України.

Джерела: Галузеві експерти, аграрні асоціації та офіційна статистика (Мінагрополітики, Держстат) наголошують на поточному зростанні цін і факторах впливу. Коментарі учасників ринку та профільних аналітиків (кооператив «ПУСК», асоціація «Укрцукор») надають прогнозні оцінки щодо розвитку ситуації.