Іспанське місто Торре-Пачеко опинилося на межі масових міжетнічних заворушень. Усе через жорстоке побиття місцевого мешканця, що спричинило хвилю агресії проти іммігрантів, переважно марокканців.
Район Сан-Антоніо, де проживає найбільше представників марокканської громади, тепер живе в постійному очікуванні нападу. На тротуарах ще досі видно розтрощене скло автівок — наслідки нічного погрому. За словами очевидців, десятки чоловіків у чорному одязі та з битами в руках прорвались до району з метою «полювання» на іммігрантів.
Причиною стали відео в соцмережах, на яких нібито молоді марокканці б’ють 60-річного іспанця на ім’я Домінго. Його обличчя, залите кров’ю, стало вірусним. Поліція ще розслідує справу, але вулиці вже винесли свій вирок — і почався відплатний терор.
Попри намагання влади заспокоїти ситуацію, у п’ятницю мітинг перетворився на сутички. Молодики з ультраправих угруповань, зібрані через Telegram, влаштували полювання на підлітків-іммігрантів прямо під носом у поліції. Людей били просто на очах у дітей, жінок та місцевих мешканців.
«Нас хочуть спровокувати. Вони приїхали не з нашого міста, ми їх не знаємо», — каже 25-річний Омар, що прожив у Торре-Пачеко майже все життя. Але хтось розпалює вогонь, і цей хтось, схоже, добре знає, як.
Поки Цивільна гвардія направила додаткові сили, але атмосфера залишається вкрай напруженою. Місцеві готуються до нових атак із настанням темряви. Страх панує над усім містом.
🔗 Слідкуй за оновленнями на Facebook.
👥 «Вони не свої ніде»: покоління, яке виросло в Іспанії, але стало мішенню — як страх охопив Торре-Пачеко
Заклик до «полювання» на іммігрантів має цілком конкретну мету: діти марокканських родин, народжені вже в Іспанії, які роками жили у зневазі та ізоляції. Їм сьогодні 18–20 років, і більшість з них — беззахисні перед вулицею та гнівом суспільства.
«Вони — іноземці вдома і маври на вулиці», — пояснює професор соціології з UNED у Картахені Пауліно Рос, який досліджує іслам у Мурсії. Молодь, яка не говорить арабською, ніколи не була в Марокко, але й не відчуває себе частиною Іспанії. Частина з них — занедбана, зламана, виштовхнута з системи освіти та працевлаштування.
Фатіма, лікарка, яка виросла в цьому районі, нині не живе тут, але її родина залишилася. Вона боїться. «Я забороняю своїм племінникам виходити на вулицю. Але одному вже 19… Як мені змусити його сидіти вдома лише через страх?» — каже вона. І таких голосів — десятки.
Хтось із цієї молоді вирвався і досяг успіху. Інші — залишились. Без шансу. Деякі втягнулися в злочинність. Але на них вказують пальцем, не намагаючись зрозуміти причин. «Це насильство проти розчарованих дітей. Це не рішення, це полювання на тих, кого зрадило суспільство», — каже соціолог.
На іншому боці міста — теж тривога. Родина, яка тримає місцевий бар, каже: «Ми десятиліттями жили з іммігрантами, продавали їм, пили каву поруч. Але ця нова хвиля молоді — інша. Вони агресивні, і здається, ніби вулиця належить їм. Тут наркотики, злочини — все сплелося в одне». Але нападники, наголошують вони, приїхали ззовні. Це не були місцеві.
«А тепер ми — ті, хто залишився тут — будемо платити за все», — каже один із членів родини, відмовляючись назвати своє ім’я. І цю фразу сьогодні повторюють усі: справжня битва ще попереду.
🔥 Місто, що стоїть на межі: у Торре-Пачеко лунають гасла ненависті, а на вулицях — страх
Мер Торре-Пачеко, Педро Анхель Рока (від Народної партії), визнає зростання напруженості в місті. Проте вважає, що це — наслідок «тривалої злочинності», а не зневаги до молоді з іммігрантських родин.
Він наводить цифри: місто виросло з 15 до майже 42 тисяч за кілька десятиліть, і більшість цього приросту — іммігранти, які приїхали працювати в полі. Проте його радник з освіти підтверджує: у середніх школах — понад 30% прогулів, здебільшого серед молоді магрибського походження.
Маріола Гевара, делегатка уряду в регіоні Мурсія, напряму звинувачує ультраправих у розпалюванні ненависті. Зокрема — партію Vox. «Вони лише чекають приводу, щоб вийти в турне ненависті. Дають простір радикальним, ксенофобським, расистським ідеям. Саме це й зробив Антело, коли приїхав до міста в суботу», — каже вона. Водночас чиновниця захищає роботу силовиків, які посилили патрулювання й завадили ще більшим сутичкам. «Усі служби діяли як одне. Була максимальна мобілізація», — наголосила вона.
А тим часом в самому серці Сан-Антоніо — у кафе Al Karama («Гідність») — власник Аллала Аббу, 55-річний марокканець, який живе в Іспанії вже 15 років, не приховує страху. «Тут більше не існує безпеки. І не лише для марокканців. Немає спокою для жодного з нас. Ми всі — пачекеро. Ми дихаємо одним повітрям», — каже він із болем. І додає: «Такого раніше не було. Це щось зовнішнє сіє ненависть на наших вулицях».
Сонце хилиться до заходу. Вулиці оточують нові патрулі. У місті — мовчазна напруга. Усі відчувають одне: цього разу все може закінчитись значно гірше.
📲 Підписуйтесь на наш Telegram-канал, щоб першими отримувати ексклюзивні розслідування та глибокі аналітики.
